Щастя і горе Карпатської України
(історичний вечір)

Мета: розкрити місце і роль Карпатської України в боротьбі за незалежність; виховувати в учнів почуття патріотизму і гордості за свій народ.

Обладнання: відеофільм «Карпатська Україна 1939 р»; метроном.

ХІД УРОКУ
На столі, вкритому вишитою скатертиною, гілочки зеленого барвінку, калини, терновий вінок з чорною стрічкою. У стакані з житом свічка.
Поруч – виставка літератури про Карпатську Україну, реферати та малюнки учнів. Над сценою – портрет А.Волошина, герб і гімн Карпатської України. На стіні – стенд «Карпатська Україна».
Учні одягнені в національні костюми Закарпаття та України.
Заспіваймо про руїну,
про Карпатську Україну,
Що так славно воювала,
За свій народ життя дала,
За свій народ за свободу,
За самостійність народу.
Учитель. Кожен народ, якщо він народ, має свою власну історію. Багатовікова історія українського народу – бездонна, невичерпна криниця духу мудрості, перемог і страждань. І тепер, коли ми вже побудували свою власну державу, нам належить вичерпати із цієї криниці багато солоної від сліз та горя води.
Подія, яка зібрала нас тут, не просто свято. Це вшанування пам‘яті тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашого народу. І хоч Карпатська Україна проіснувала недовго, вона продемонструвала прагнення українського народу до створення власної держави, його готовність до жертв заради досягнення цієї світлої мети. Нехай не буде сьогодні в цьому залі жодного байдужого, нікого не зацікавленого. Бо ми – українці. Шануймося, бо ми того варті.
Закарпаття – земля Української держави. Але шлях до об‘єднання всіх українців був тривалим і тернистим. Зупинімося на деяких сторінках історії.
1-й учень. Після розпаду Австро-Угорщини, за рішенням Сен-Жерменського мирного договору, у вересні 1919 року Закарпаття ввійшло до Чехословаччини. Після декількох віків мадяризації становище народу покращилося. Тисячі селян одержали земельні наділи, зросла кількість шкіл та культурних товариств, у яких вільно звучала рідна мова. Розгорнулася діяльність прогресивних сил краю. Вони виступали за розширення демократичних прав, за подальший розвиток української культури, запровадження в усіх урядових установах української мови тощо.
2-й учень. Закарпаття як складова частина Чехословацької республіки завжди привертало увагу іноземних держав не тільки з огляду його важливого географічного положення в Центральній Європі, але й щодо господарсько-економічного значення, бо його розцінювали як надзвичайно важливий політичний і військово-стратегічний міст між Заходом і Сходом.
3-й учень. Після Мюнхенської змови (вересень 1938 р.) західних держав з Гітлером йому на поталу і пограбування було віддано Чехословаччину, а разом з нею і Закарпаття.
У Карпатах тихо-тихо…
Тисне грудь печаль…
У Карпатах сумно-сумно…
У Карпатах жаль.
Їх багнетами приперли
Із обох боків…Розділили Україну
Поміж ворогів.
4-й учень. З жовтня 1938 року міністр закордонних справ Угорщини Каня надіслав послу Угорщини в Празі телеграму, в якій вимагав передачі території, заселеної угорцями, а також прикордонних міст, які будуть окуповані угорськими військами. Передача Ужгорода і Мукачева Угорщині знекровила економіку Закарпаття, бо позбавляла її залізничного сполучення зі Словаччиною.
1-й учень.
Цей день для нас гіркий, нещасний,
Хвилина ця важка, сумна,
Неначе грім із неба ясного
Наспіла вістка – новина:
Зійшлись міністри в місті Відні,
Юрба диктаторів-нікчем,
Кати-арбітри божевільні
Нас перекраїли ножем.
2-й учень.
Пропав наш Ужгород, Мукачів,
Пішло й Берегове від нас.
Душа ридає, серце плаче
У цей сумний, проклятий час.
Тужать журбою рідні села,
В устах ридання голосне,
Бо їх прийдешнє невеселе,
Бо їх становище страшне.
3-й учень.
Потонуть в морі у чужому,
Зазнають лиха і тортур.
Бо мадярня поздовж кордону
Поставить знов китайський мур.
Не буде рідної свободи,
Не буде там своїх пісень…
Цей день в історії народу
Страшний, трагічний, чорний день.
4-й учень. Після Мюнхена та першого Віденського арбітражу склалося нове державно-правове становище Закарпаття. Так, уже 4 жовтня 1938 р . міністром у справах Карпатської Русі був призначений Парканій, а 11 жовтня 1938 р. створено «перший автономний» уряд Закарпаття, куди ввійшли А. Бородій, С. Бачинський, С. Фенцик, А. Волошин, Ю. Ревай, І. П‘єщак.
Уряду Чехословацької республіки було відомо, що «прем’єр-міністр» Бродій служив угорцям і веде курс на відторгнення Закарпаття від Чехословацької республіки. Саме тому 27 жовтня 1938 р. новим «прем‘єр-міністром» Карпатської України був призначений А. Волошин, який домагався розширення автономних прав у рамках Чехословаччини.
1-й учень. Уряд Чехословацької держави, намагаючись зберегти республіку, пішов на задоволення вимог Закарпаття, і 22 листопада 1938 р. було легалізовано нове державно-правове становище Закарпаття в складі Чехословацької республіки, згідно з яким «Підкарпатська Русь є автономною частиною Чехословацької Республіки». Остаточну назву автономної території (допускається і нова назва «Карпатська Україна») «Південно-українських русинів» встановить сейм.
2-й учень. Після окупації частини Закарпаття Угорщиною столицю Карпатської України було перенесено до м. Хуст. Туди ж переїхав і новостворений уряд. Нова влада приступила до проведення аграрної реформи, організації українського шкільництва, суддівства, адміністрації, а головне – створення Карпатської Січі – зародку майбутньої армії Карпатської України. Кількість вояків Карпатської Січі доходила до 15 тисяч. До лав Карпатської Січі вступило близько 200 чоловік галицької, наддніпрянської, та буковинської молоді. А . Волошин проголосив Карпатську Січ збройною силою Карпатської України. Її комендантом став Федір Климпуш.
3-й учень. 20 січня 1939 р. Закарпатський автономний уряд прийняв постанову про розпуск усіх дотеперішніх партій та створення єдиної організації – «Українського національного об‘єднання» (УНО), яке очолив Ф. Ревай. Водночас було прийнято рішення про вибори до крайового Сойму, які призначалися на 12 лютого 1939 року. До Сойму Карпатської України було обрано 32 депутати, серед них – А. Волошин, Ю. Ревай, М. та Ю. Бращайки, С. Росоха та ін. Через тиждень після виборів Карпатська Січ провела свій з‘їзд у Хусті, в якому взяло участь 700 уніформованих та 600 неуніформованих січовиків.
4-й учень.
Через неба блакить, крізь серпанки років
Хай загоїться давняя рана,
Хай не згасне в очах, а піде на весь світ
Давніх років стрілецькая слава.
1-й учень.
Тих відважних мужів, що, долаючи страх,
Ішли під пулі і грати ламали,
Що в своєму житті – в бойовому щиті
Ані сну, ні спокою не мали.
2-й учень.
То нехай оцей марш, що співали стрільці,
Кров проллявши за свою родину,
Заспіваймо і ми, в наших щирих серцях
Пригадаймо криваву годину.
3-й учень. Після того, як до Хуста дійшла звістка про проголошення «самостійної» «Словацької держави», стало очевидно, що Карпатська Україна не може далі залишатися в Чехословянському державному союзі. Під безпосереднім впливом цих подій прем‘єр Волошин скликав Крайовий Сойм, який 14 березня 1939 р . о 16 год. проголосив Карпатську Україну «самостійною державою». Сойм призначив новий уряд у складі:
• А. Волошина – прем‘єр-міністра, який 15 березня 1939 року обраний президентом;
• Ю. Ревая – міністра закордонних справ, який з 15 березня очолив уряд;
• Ю. Переузника – міністра внутрішніх справ;
• М. Долиная – міністра охорони здоров‘я;
• Ю. Бращайка – міністра фінансів і транспорту;
• С. Клочурака – міністра, що відав іншими справами.
Уряд дав наказ начальникові Хустської жандармерії видати зброю січовикам яким була доручена охорона кордону з Угорщиною. 15 березня 1939 року відбулося засідання Сойму Карпатської України. На відкриття Сойму зійшлося всього 22 посли. Сойм провів під голововування Августина Штефана 6 засідань з короткими перервами. На другому і третьому засіданні Сойму було ухвалено закон:
1. Карпатська Україна є незалежною державою.
2. Назва держави є «Карпатська Україна».
3. Карпатська Україна є республікою, президента якої обирає Сойм.
4. Державна мова є українська.
5. Барвами прапору є синій і жовтий.
6. Державним гербом є дотеперішній крайовий герб: ведмідь у лівому червоному півколі і чотири сині та жовті смуги в правому півколі та тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі.
7. Державним гімном є: «Ще не вмерла Україна».
8. Цей закон забов‘язує використання його відразу після прийняття.
4-й учень. На четвертому засіданні Сойм призначив новий уряд, президентом якого було обрано А. Волошина. А. Волошин народився 17 березня 1876 року в селі Келечин Волівського округу в сім‘ї сільського священника. Закінчив богословські студії в Ужгороді і Будапешті. Розпочав свою педагогічну діяльність викладачем, ставши 1912 р. директором учительської семінарії в Ужгороді. У 1938-1939 рр. А. Волошин очолив державотворчі змагання в Карпатській Україні. Після окупації Закарпаття Угорщиною А. Волошин опинився у Празі. Був завідуючим кафедрою педагогіки Українського вільного університету, потім проректором, а згодом – ректором.
15 травня 1945 року А. Волошина заарештовано у Празі і вивезено у Лефортівську в‘язницю Москви. Помер Волошин 19 липня 1945 року в лікарні Бутирської тюрми.
15 березня 1939 р. війська хортиської Угорщини напали на молоду Українську державу. На її захист мужньо стали січові стрільці.
1-й учень.
За рідний край до бою сміло,
Одважно стане кожний з нас.
За рідні гори душу й тіло
Віддасть без жалю в грізний час!
2-й учень.
В страшні ворожих бур часи
Розпалим ми своє завзяття,
За гори вільні, за ліси
І за свободу Підкарпаття.
3-й учень. Найзапекліші бої відбулися на Красному полі поблизу села Рокосова.
Було свято – ох, ти доле, -
було величаве,
прийшло швидко «Красне поле»,
занадто криваве.
4-й учень. Січовики завзято боронили рідну землю, та після ворожого вогню, важкої артилерії та кулеметів, наступу танків і літаків вони змушені були відступити до Хуста. Після тринадцятиденної війни угорські війська окупували всі найважливіші місця Карпатської України аж до кордонів Польщі і Ромунії.
1-й учень.
Моя Карпатська Україно,
Найкраща квітко на землі,
Лежиш тепер уся в руїнах,
Після погрому мадярні.
2-й учень.
Чи ви чули, милі браття,
Як бороли Закарпаття?
Сорок тисяч воювало,
Кров невинну проливало.
За зелену Верховину,
За Карпатську Україну.
3-й учень.
А над Хустом ворон кряче,
А в чужині мати плаче.
Не плач мамо та й не тужи,
Син поранений не дуже.
Головонька – на четверо,
А серденько – на шестеро,
Білі пальці – на кавальці,
Білі ручки – на обручки.
4-й учень. Угорські фашисти жорстоко розправилися із січовиками. Ось як згадує В. Гренджа-Донський: «Саме в час мордування студентів у Копані та Королеві топили мадяри січовиків живими в Тисі. Шістьом січовикам зв‘язали руки сильним дротом, окремо пов‘язали мотузами ноги і ще раз зв‘язали їх всіх до купи, неначе сніп перевеслом. Заволочили їх над берег плеса і живими кинули ”плавати”».
1-й учень. «Федір Тацинець – один з найвідданіших членів Карпатської Січі, полковник. Як мадяри оголосили заклик до січовиків, взиваючись їх добровільно піддатись і тоді нікому нічого не станеться, зійшов Федір Тацинець з гір і зголосився в команді місцевої жандармерії. Мадярська жандармерія заарештувала Ф. Тацинця і разом з трьома іншими січовиками повела до Волового. Ув‘язнених січовиків по дорозі били рушницями та палицями. В селі Сойми бачили їх селяни, ув‘язнених, пов‘язаних один до одного, збитих так, що їх обливала кров. Зараз нижче Соймів, біля мінеральних джерел так званого «квасу», з лівого боку стрімкою горою тягнеться смерековий ліс. Збитих січовиків привели до того лісу і на одній полянці розстріляли всіх чотирьох».
2-й учень.
…Ізнов одна група на розстріл в дорозі,
Хвилин через кілька світ їхній погас,
А смерть у шоломі стоїть на порозі,
Досхочу, проклята, регочеться з нас.
В кривавих романах таке не читати,
Яке тут проводять мадярські солдати.
3-й учень. (запалює свічку). Вшануймо пам‘ять всіх, хто загинув в боротьбі за створення своєї незалежної держави, хвилиною мовчання. Згадаймо їх у молитві.
Благослови, небес Владико,
Пожертву чесну і велику
Народних лицарів, що в бій,
Відважно йдуть за народ свій!
Благослови, Ісусе Христе,
Любов до волі, серце чисте –
Вони ж ідуть на ворогів
За милих друзів і братів.
Благослови, Пречиста Мати,
Зусилля їх тверде, завзяте,
Благослови їх рани, біль
І краплі крові серед піль.
Благослови на чесний бій
Героїв, Юрію Святий,
І перемогу їм подай
За нарід свій, за Рідний Край!
4-й учень. Ми – незалежна держава. Тож не забуваймо про те, що нам у цьому передували вони.
Народе мій! Моя Вкраїно!
Послухай, нене, свого сина:
Встань мужньо! Сплюнь свою огиду
До всіх мерзотних ворогів.
Відправ загиблим панахиду,
Зроби музеї з острогів,
Схились над прахом убієнних
В журбі і клятві воєдино.
Нехай на небі їм – спасення,
Від тебе ж – пам‘ять Україно!
Через віки, огненні грози
Несу любов тобі, кохана,
Утри, моя голубко, сльози,
Віддай героям честь і шану!
Хай щирим буде твоє серце,
Вкраїно, золоте відерце!
І кожен любить хай, кохає…
Вкраїна-мати не вмирає.

Кiлькiсть переглядiв: 2054

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Лютий 2019 Наступна
ПВСЧПСН
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728