ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ. ОЦІНКИ

Оцінки за допомогою яких за 12-бальною шкалою оцінюється досягнення учнів.

У наш час, коли інтереси справи і власна компетентність дає можливість людині реалізуватися, що і відповідає поняттю «робити кар’єру», вчитель повинен засобами оцінки прищепити учням здорове честолюбство і здатність критично підходити до досягнутого.

Вчителю необхідно пам’ятати, що оцінне судження, яке учень вважає справедливим, позитивне чи негативне, стає стимулом його поведінки і діяльності в майбутньому, впливає на його майбутню активність у самореалізації. Тож вдало дібрані форми вираження оцінних суджень стимулюють успішність.

В учнів, яким навчання дається нелегко можуть виявитися стреси та страх. Але це залежить не від перевірки або оцінки «самих по собі» і не методів, які використовуються. Не існує таких методів, які б самі по собі були хорошими або поганими. Ефективність залежить від того, як і в яких умовах вони застосовуються.

Надзвичайно важливим з психологічної точки зору є те, що властивості особистості виникають і закріплюються під час такої діяльності і в таких умовах, коли на них припадає найбільше навантаження, сюди належить також готовність і здатність досягти найвищих результатів тоді, коли від тебе вимагають максимум зусиль. Будь-яке життєве надбання має відповідати зусиллям, витраченим на досягнення цього, лише тоді він буде значущим стимулом людині для самостійного та навчального вдосконалення, також для особистісного розвитку.

Отже у дорослому житті учні постійно стискатимуться з ситуаціями випробування, особливо на роботі. Тому оцінки та екзамени готують учня до життя та праці. Кожний окремий випадок виставлення оцінки визначається великою кількістю обставин. Оцінку виставляє вчитель. Він несе відповідальність за неї перед учнем. Творчий момент у педагогічній діяльності вчителя полягає у тому, що виставляючи в конкретних, але мінливих, умовах оцінки, він повинен сприяти максимальному розвитку своїх учнів.

ВИДИ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ОЦІНКИ

1. Оцінювання не відповіді учня, а його особистості («…знову забуваєш, ледачий, неуважний…»):школяр не знає, що в його відповіді було правильним, чого вимагає від нього вчитель.

2. Опосередкована оцінка: відповідь учня оцінюється через відповідь однокласника. Така оцінка впливає на формування стосунків у класі.

3. Невизначена оцінка ( «так, сідай …»); мало ефективна тому, що фактично нічого зрозумілого для учня вчитель не сказав.

4. Негативна оцінка: коли педагог оцінюючи відповідь учня, вказує на допущені помилки, стверджує, що відповідь була неправильною. Така оцінка корисна, особливо якщо вона організовує учня на ліквідацію допущених помилок, прогалин у знаннях, мобілізує їх.

5. Оцінка-згода не ефективна для сильних, обдарованих у навчанні школярів і дуже ефективна для слабких.

6. Схвалення-підтримка особливо позитивно впливає на учнів, які втратили віру у свої сили, недооцінюють свої можливості, оскільки добросовісно працюють, але результати не відповідають їхнім старанням.

7. Оцінка-критика впливає на емоційно-вольову сферу учнів. Результат критики багато у чому залежить від способу спілкування вчителя й учня, стосунків між ними. Використовуючи такий вид оцінки, вчитель не повинен бути грубим, принижувати особистість учня. Систематичні приниження призводять до озлобленості.

8. Оцінку-бурхливе обурення педагог використовує рідко, залежно від того, кого оцінюють. У жодному разі не можна принижувати гідність дитини.

9. Оцінка-схвалення - використовується з урахуванням усіх психолого-педагогічних умов.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ. ЕМОЦІЙНИЙ БАР’ЄР

За характером оцінні ставлення вчителя у педагогічні взаємодії можуть бути позитивними, негативними та ситуативними. Здатність вчителя запобігати своїм помилкам і долати їх тісно пов’язана із сформованістю навичок саморегулювання.

Щоб не стати головною перешкодою на шляху до взаєморозуміння з учнями, нам треба навчитися керувати своїми емоціями, які найчастіше стають джерелом міжособистісних конфліктів, неадекватних оцінних суджень.

Переважна більшість учителів, опитаних кафедрою психології Дрогобицького педагогічного університету, вважають емоційний бар’єр головним у виникненні непорозумінь між ними та учнями.

У САМОРЕГУЛЯЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ДОПОМОЖУТЬ

1. Розподіл емоцій-полягає у розширенні кола емоційних ситуацій, що призводить до зниження інтенсивності емоцій у кожній з них. Це виконує таку саму функцію, оскільки нові соціальні та психологічні контакти дають змогу вчителю знайти ширшу сферу виявлення своїх почуттів, інші інтереси, хобі.

2. Зосередження, коли умови діяльності потребують певної концентрації на чомусь одному, що має вирішальне значення у певний період життя. Найпоширенішим прийомом зосередження емоцій є обмеження інформації із звичних джерел.

3. Переключення, пов’язане з перенесенням переживань з емоціогенних ситуацій на нейтральні. За так званих деструктивних емоцій (гнів, агресія, роздратування) необхідна тимчасова зміна реальних ситуацій ілюзорними або соціально незначущими.

4. Врахування індивідуальних особливостей учня під час оцінювання та формування оціночного судження. Розумова працездатність школярів, що визначається силою нервових процесів - одна з важливих умов, що визначає характер пізнавальної діяльності школярів під час розв’язування навчальних задач.

Кiлькiсть переглядiв: 1230

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Серпень 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031